Главное меню
фото педучилища

Наші контакти

Наша адреса:

84500 Україна Донецька область, м. Бахмут (Артемівськ), вул. Благовіщенська 43

Наш телефон/факс:

(06274) 2-34-72

Наш e-mail:

artped@ukr.net

Педагогічна практика

Дошкільне відділення

Одним із пріоритетних напрямків підготовки сучасного фахівця є професійна компетентність, володіння навчально-виховними і розвивальними технологіями.

Цією майстерністю майбутні вихователі оволодівають на педагогічній практиці в базових дошкільних навчальних закладах.

На  навчальній практиці студенти проводять заняття, ігри, бесіди, на яких розширюють світ дітей, поглиблюють знання малят про довкілля, природу, уміння жити і працювати в колективі. В різних формах роботи на виробничій практиці студенти реалізовують набуті знання, проявляють свою творчу майстерність. Кожне заняття майбутні вихователі намагаються перетворити в свято, радісне інтелектуальне шоу.

Студенти дошкільного відділення займаються волонтерською роботою в центрі соціального розвитку дітей. Заняття в студії «Вітамінка» приносять задоволення і дітям, і практикантам.

Фізкультурне відділення

Ранкова гімнастика, рухливі і спортивні ігри, фізпаузи, уроки з використанням сучасного обладнання – обов’язкова програма практики студентів фізкультурного відділення.

Майбутні вчителі, вдосконалюючи свою спортивну майстерність, вчать школярів 1-9 класів ігор в баскетбол, футбол, волейбол, елементів гімнастики, використовують сюжет, музику на уроках і перетворюють їх у цікаві свята.   

Музичне відділення

Студенти музичного відділення вчаться закладати основи музичної культури дошкільнятам через проведення музично-дидактичних ігор, занять, свят та розваг.

А в школі майбутні вчителі на уроках розвивають інтерес до класичної, народної, сучасної музики, формують вокально-хорові навички. Ведуть заняття з хором, солістами.

Творче есе

«Гортаючи сторінки педагогічної практики»

 

Що ж таке «педагогічна практика»? Кожен з нас дивиться на неї по-своєму. Для мене практика - це відпочинок. Та не тому, що там нічого робити не треба. Зовсім ні, все якраз навпаки. Зусиль докладати потрібно не мало. У будь-якому вид роботи. Вся справа в дітях. Вони не просто наше майбутнє, як люблять говорити багато з дорослих. Вони сьогодення. Немає нічого приємнішого, ніж коли ти показуєш дітям, як треба, вчиш їх, а вони з радістю повторюють. Вчаться у тебе, переймаючи кожен рух. Ти розповідаєш їм щось цікаве, намагаєшся донести не тільки ті знання, що прописані в програмі з навчання, хочеш з ними поділиться, адже це цікаво, це захоплююче! І замість втоми на їхніх обличчях бачиш віддачу в очах. Бачиш, що вони теж не просто прийшли відсидіти урок, а беруть участь в його проведенні. І не тільки! Вони вбирають твої знання і примножують їх. Покращують. І завжди раді поділитися враженнями. Які в свою чергу допомагали мені, коли я втомлювалася або коли мені було погано. Адже я знала, в школі є діти, які з нетерпінням чекають моїх уроків.

Я насправді вважаю, що проводила уроки не сама. Мені завжди допомагали їх емоції, цікаві і каверзні питання, які спонукали мене покращувати якість своїх знань, та урізноманітнювати способи подачі їх дітям.

Не менш цінні знання я отримала, спостерігаючи уроки в класі, за яким я була закріплена як класний керівник. Я змогла дізнатися не тільки структуру цих уроків, а й можливостей самих дітей. Це мені дуже допомогло при проведенні уроків та класних годин.

Взагалі класні години були моєю втіхою, розрадою. Адже чого ми добиваємося від дітей, розповідаючи їм щось? Ми бажаємо донести суть, мораль, побачити, як вони розуміють, що правильно, а що ні, бажаючи побачити як вони розуміють, аналізують, що вони з себе являють. Ми закладаємо в них їх майбутні моральні цінності. Ми вносимо в їх характери і їх поведінку корективи. Ми в буквальному сенсі створюємо їх. Звісно не так масштабно, як прозвучало, але все ж. Це крупиці, які будуть їх частиною, складовою їхнього мислення. Що може бути прекрасніше, ніж творити? Наштовхувати їх на осмислення. Давати їм логічні загадки і дивитися, як вони ростуть, вирішуючи їх. Допомагати їм стати порядними, чуйними, добрими людьми. Давати їм поради та спостерігати, які вчинки вони будуть робити в подальшому житті? Дивитися, чи скористаються вони знаннями, що ти в них намагався вкласти.

Робота з хоровим колективом і ансамблем не менше вражаюча. На самому початку, звичайно, було важко, особливо зі старшокласниками. Я виглядаю не набагато старше від них, і навряд чи б у мене вийшло відразу ж стати авторитетом. Тому довелося трохи помучити себе. Влаштувати мозковий штурм на тему: «Як же зробити їх слухняними? Як змусити побачити в собі не просто практиканта, у якого на заняттях можна відпочити, а саме авторитет. Вчитель, який може чомусь навчити! ». Але воно того варте. В підсумку. Більш-менш я знайшла підхід до них. Навіть до страшенних бешкетників. І якщо говорити на чистоту все виявилося набагато простіше ніж здавалося. Моє рішення - діалог. Ні, я не говорила з ними окремо. У манері «я твоїм батькам привіт передам». Ні, все виявилося простіше. Просто потрібно було навчиться доцільно та влучно відповідати.

Про все це можна говорити ще нескінченно довго. Але думаю, суть зрозуміла. Всі знання, що ми отримуємо тут - просто скарб. Ті, які нам належить отримати - безцінні. А найголовніше - прагнення! Тому, з радістю бажаю успіхів і дякую тим, хто допомагає нам розвиватися. Низький уклін всім присутнім і відсутнім викладачам.

 

 

Гребенюк Анастасія Андріївна студентка 4 курсу педагогічного училища м. Бахмут.